Рішення про будівництво фабрики по огрануванню алмазів в Києві було прийнято Радою Міністрів СРСР в 1967 році. Цей рік можна вважати роком започаткування в Україні нової промислової галузі – алмазопереробної.

Згідно цього рішення будівництво фабрики по виробництву діамантів було включене до списку особливо важливих будівництв Союзу і контролювалось безпосередньо тодішнім Головою РадМіну Косигіним О.М.

/Files/photogallery/1054/68-05-00-0002.jpgВ 1968 році на околиці нового Микільсько-Борщагівського масиву в тодішньому Жовтневому (з 1973р. - Ленінградський, з 2001р. - Святошинський) районі м.Києва розпочинається будівництво нового підприємства по переробці алмазів у діаманти. Проектне завдання та робочі креслення для цього будівництва робив інститут «Гіпрогражданпроект», а будівництво вів генпідрядний будівельно-монтажний трест №1 комбінату «Київпромбуд» міністерства промислового будівництва України. Графік будівництва був досить напруженим; працювали у дві, а часто і в три зміни. Будувався одночасно головний адміністративний корпус, простора величезна зона для цехів основного виробництва, комплекс допоміжних об’єктів, заводська ідальня тощо.

/Files/images/zavod/68-10-0001.jpgЗгідно генерального плану одночасно поряд повинно було провадитись будівництво корпусу професійно-технічного училища та гуртожитку для учнів, але з цілого ряду об’єктивних та суб’єктивних причин ці об’єкти почали зводитися значно пізніше і були відкриті тільки в 1973 році.

Адмінбудівля спочатку планувалась і будувалась чотирьохповерховою (як потім у Вінниці), але після приїзду на будівництво тодішнього Міністра фінансів СРСР Гарбузова Василя Федоровича, було вирішено терміново внести доробки до проекту і, крім інших змін та доповнень, збудувати адмінкорпус дев’ятиповерховим.

/Files/images/zavod/ВіліновичАнатолійАліманович.jpgВілінович А.А./Files/images/zavod/БорисовВС.jpgБорисов В.С.Директором новобудови був інженер промислово-цивільного будівництва Вілінович Анатолій Аліманович, а директором фабрики, що будувалась – Борисов Володимир Сергійович. Між ними з самого початку встановились дружні відносини, котрі інколи переходили в досить серйозні сутички, які суттєво допомагали в питаннях напруженого будівництва і дострокового (на рік раніше!!!) вводу всього комплексу в експлуатацію.

Принагідно хочеться згадати також начальника одного із столичних будівельно-монтажного управління Воскова Якова Лукича, головного інженера цього ж БМУ Дея Вадима Оттовича та старшого виконроба Морєва Саву Фадейовича. Вони, як і сотні уже невідомих нам сьогодні керівників та робітників, побудували 50 років назад перше на Україні підприємство по промисловому виготовленню українських діамантів.

/Files/photogallery/1054/УчилищеР.jpgЗ 1-г о вересня 1968 року починаються заняття в новостворенму міському професійно-технічному училищі (МПТУ) № 54, котре відкрилось разом з гуртожитком тимчасово по вулиці Автомагістральній на масиві Червоний Хутір в Дарницькому районі, на лівобережжі Дніпра. В стінах цього учбового закладу, під керівництвом досвідчених спеціаліств з уже діючої аналогічної фабрики російського м. Смоленська, готувались робітники нових для України унікальних професій - розпилювальники, обточувальники та гранувальники алмазів.

/Files/images/zavod/Завод1969_1Р.jpgАдміністрацію і трудовий колектив підприємства, що будується, на той час, як уже раніше згадувалося, очолює Борисов Володимир Сергійович – талановитий і високоосвітчений інженер та економіст, людина високих моральних і політичних устоїв, учасник минулої війни. В тому числі і під його керівництвом весною 1969 року будівництво допоміжних споруд, виробничого і адміністративного корпусів будівельниками успішно достроково завершується. Ведуться оздоблювальні роботи та благоустрій території.

Рішенням Державної приймальної комісії новобудова достроково вводиться в експлуатацію. З червня 1969 року нове підприємство отримує нову назву - Київська фабрика по виробництву діамантів, а Борисов В.С. призначається її директором./Files/images/zavod/БорисовКлімов.jpg

/Files/images/zavod/IMG_0023Р.jpgВ цей же час у повному складі на фабрику приходить 1-й випуск молодих робітників основних професій з МПТУ № 54. Усі вони тимчасово приймають активну участь в господарських роботах, допомагають монтувати верстати та інше технологічне обладнання в майбутніх цехах основного виробництва. 15 серпня 1969 року був виготовлений перший діамант невеликий, всього 0,06 карат, але він символізував початок промислового виробництва діамантів в Україні. Розпиляв кристал алмазу Василь Клімов. А потім більшу половинку кристалу (напівфабрикат) безпосередньо обробляли випускники першого випуску училища обточувальник Степан Омелянович Островський та гранувальник Наконечний Никифор Петрович. /Files/images/zavod/МакеєнковНікішаР.jpgНаконечний Н.П./Files/images/zavod/IMG_0001Р.jpgНіколаєнко Ю.Г.

Одночасно проводиться набір робітників та інженерно-технічного персоналу "з вулиці". Створюється відділ підготовки кадрів (ВПК), організовуються групи з учнів основних професій. Великий вклад в створення фахового кістяка фабрики вніс тодішній заступник директора Ніколаєнко Юрій Гнатович.

У листопаді 1969 року РадМін СРСР постановила передати фабрику з Управління «Гознаку» МФ СРСР у підпорядкування Міністерству приладобудування. Наказом Міністра фінансів СРСР від 12 грудня 1969 року номер А-1012 Київська фабрика по виробництву діамантів Головного управління Гознака Міністерства фінансів СРСР передана до відання Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем управління – до головного управління по виробництву приладів часу (Головчаспром).

Незабаром Наказом Міністра приладобудування № 259 наша фабрика з 01.11.1970 р. була перейменована в Київський завод «Кристал».

Кiлькiсть переглядiв: 452

Коментарi