Петрик Олександр Григорович (Біографія)/Files/images/ПетрикЦвет.jpg

/Files/images/ПетрикОГ_Р.jpgНародився у сім’ї сільських хліборобів 26 серпня суворого 1941 року. Батько Григорій Плікарпович довгий час працював конюхом у колгоспі ім.Шевченка, мати Євдокія Демидівна (дівоче прізвище - Цибулько) – теж колгоспниця, домогосподарка. Виростили і вивели в люди чотирьох дітей. Петриків Шурик, так його в ті дитячі часи прозивали, в 1947 – 1955 роках навчався у Сахутівській сільській школі. Після закінчення навчання по комсомольській путівці виїхав на освоєння цілинних земель до Казахстану.

Закінчивши училище механізації, з 1960 року трудову діяльність розпочав механізатором, пройшов нелегкий шлях до головного інженера радгоспу «Березовський» Північно-Казахстанської області. Працюючи, закінчив Цілиноградський сільськогосподарський інститут (інженер-механік) та Ростовську міжобласну Вищу партійну школу.

З 1974 року проживав у станиці Брюховецькій, працював головним інженером підприємства «Транссільгосптехніка», начальником автотранспортного підприємства у Брюховецькому райні Краснодарського краю.

/Files/images/2.jpgПочинаючи з 1977 року знаходився на партійній та радянській роботі: заступник голови Брюховецького райвиконкому, інструктор відділу сільського господарства Краснодарського крайкому КПРС, перший секретар Брюховецького райкому КПРС, голова Брюховецької районної Ради.

З 1990 по 1993 роки – народний депутат Російської Федерації, член Ради Національностей Верховної Ради РФ, був членом Комітету по соціальному розвитку села, аграрним питанням і продовольству; входив до фракції «Вітчизна» та групи «Реформа армії». Під час подій вересня-жовтня 1993 р. з першого до останнього дня знаходився у Будинку Рад («Білому Домі»).

/Files/images/Безимени-7.jpgЗ 1994 року працював у апараті Держдуми РФ консультантом Комітету по справах громадських об’єднань і релігійних організацій. У листопаді 1994р. був обраний депутатом Законодавчих Зборів Краснодарського краю, де працював на постійній основі до обрання депутатом в Державну Думу Російської Федеації.

В листопаді 1995 року висунутий кандидатом у депутати Держдуми РФ по Каневському одномандатному вибрчом округу № 39 Краснодарського краю виборчим об’єднанням «Комуністична партія РФ». Здобув подавляючу перемогу, набравши 27.88% голосів виборців. У Держдумі з 16.01.1996 року – член фракції КПРФ, а з 23.01.1996 р. - заступник голови Комітету по Регламенту і організації роботи Державної Думи Російської Федерації.

У своїх пердвиборчих компаніях Олександр Григорович завжди заявляв, що є переконливим прихильником і захисником ідей народовладдя, соціалізму та соціальної справедливості. Своїм основним завданнм вважав захист інтересів Росії, інтересів кубанців./Files/images/Безимени-8.jpg

Закликав спинити розвал державності та розграбувння національного багатства держави. Відмічав, що Росія має багаті природні, людські та інтелектуальні ресурси. Однак при цьому, якщо влада і суспільство не приймуть тверді та стрімкі заходи, державі загрожує внутрішня і зовнішня катастрофа. Зазначав, що Росія знаходиться у непомірній і невиправданій залежності від Заходу. Вважав, що таке становище справ згубно віддзеркалюється на національній культурі та традиційному укладі життя російського народу.

Виступав за відновлення справжнього народовладдя у формі оновлених Рад. Вважав, що повинні бути розширені і зміцнені права трудових колективів, котрі будують свою трудову діяльність на основі самоуправління. Закликав спинити і в подальшому не допускати громадянських братовбивчих воєн. За його думкою, при вирішенні національних проблем на перше місце повинні бути поставлені чесність та компетентність.

Заявляв, що потрібно спинити падіння життєвого рівня людей, кинутих у вир некеруємого ринку. Пропонував подолати усталені диспропорції у ціновій політиці та встановити парітет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Вважав, що необхідно постійно проводити заходи по послідовному зниженню цін. Відмічав, що в першу чергу потрібно знизити ціни на товари та послуги для населення.

Вважав за необхідне забезпечення сатусу землі та її надр як загальнонародного надбання. Наполягав, що земля не може бути об'єктом купівлі-продажу, за винятком присадибних, садово-городних та дачних ділянок. Підкреслював, що держава повинна проводити тверду і послідовну політику фінансової та технічної підтримки агропромислового комплексу. У цьому розрізі пропонував розробити систему пільгового податкообкладення, кредтування і державної підтримки агропромислового виробництва та соціального обустрою села. Виступав за багатоукладну економіку та рівноправний рзвиток усіх форм власності.

Вимагав ввести радикальні каральні заходи по відношенню до усіх звинувачених у злочинності та корупції. Відмічав, що розгул злочинності пояснюється не відсутністю відповідних законів, а їх поганим виконанням.

Висловлювався за здійснення індексації вкладів населення. Вважав, що держава повинна виконати свої зобов'язання перед народом по раніше проданих цінних паперах і відшкодувати збитки вкладників, постраждалих в результаті політики "шокової терапії". Пропонував перевірити законність приватизації. Заявляв, що власність, придбана за заниженою ціною, має бути переоцінена і різниця компенсована.

Виступав за відновлення союзної держави. Вважав, що першим кроком на цьому шляху має бути розірвання Біловезьких угод. Надалі необхідно зосередити зусилля на створенні необхідних умов для поетапного відродження союзної держави на добровільній, оновленій соціально-політичній і економічній основах.

Вважав за необхідне відновити систему соціальних гарантій, що діяла в СРСР. Людям має бути гарантоване право на працю і відпочинок, безкоштовну середню і вищу освіту, медичне обслуговування, доступне житло, дешевий громадський транспорт. Виступав за здійснення послідовної державної політики, спрямованої на захист материнства і дитинства. Відмічав, що саме в дітях закладається майбутнє країни. Вимагав посилити увагу держави до потреб і проблем незаможних. В зв'язку з цим висловлювався за розробку пенсійної системи, що на ділі забезпечує прожитковий рівень пенсіонера.

Був членом КПРС з 1968 року по серпень 1991-го. Неодноразово обирався членом крайового комітету КПРС. Член КПРФ. Нагороджений орденом та медалями./Files/images/Безимени-5.jpg

Був одружний. Мав двох дітей та двох онуків. Останні роки працював і проживав у Москві.

Помер 12 квітня 1998 року у Московській центральній клінічній лікарні, після декількох перенесених важких операцій, на 57 році життя. Після смерті вийшла у світ книга про Олександра Григоровича Петрика. Його ім’я носить Буднок культури у станиці Брюховецькій. /Files/images/Безимени-1.jpg

На жаль, мало хто в рідній Сахутівці сьгодні знає про досить короткий, але такий насичений історичними подіями, життєвий шлях свого земляка, та пам’ятає його. Рідко приїздивши до села поклонитися могилам своїх батьків та провідати своїх нечисленних родичів, Олександр Григорович будучи дуже скромною людиною, ніколи не виставляв напоказ своїх високих званнь і заслуг. Дуже б хотілося, щоб світла пам’ять про нього всеж таки збереглась у старших і ще зовсім молодих поколінь сахутівчан.

Двоюрідна сестра Маня Примаченко демонструє книгу про брата./Files/images/Безимени-6.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 194

Коментарi