• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклади села
• Історія школи

Історія Сахутівської школи

На початку ХХ-го століття землі навколишніх хуторів нинішнього села Сахутівки були підпорядковані тодішньому Сосницькому повіту. У 1904 році повітове земство приняло рішення і розпочало будівництво сільської школи.

Земельну ділянку площею 0,18 га під її забудову у мальовничому місці виділив Яновський Микола Миколайович - звичайна заможна на ті часи людина-хлібороб.

Усі будівельні роботи та подальше існування школи фінансував козак Наумчик Юхим Тимофійович. Шкільна споруда будувалася з великими вікнами і оздоблювалася дерев'яними прикрасами, які збереглися і досьогодні. В будівництві школи приймав участь і Сахута Каленик Платонович (опісля перший голова Сахутинської сільської Ради та перший голова новоствореного колективного господарства). У 1907 році будівництво було завершено і школа відчинила свої двері для бажаючих навчатися. Спочатку це був звичайний 2-х річний церковно-приходський заклад, котрий з 1911 року було перетворено у 4-х річне училище. Приміщення тоді складалося з невеличкого коридора, просторої класної кімнати, вчительської, класу-роздягальні та квартири вчителя.

За 2-3 зими учні повинні були засвоїти повний "курс наук": навчитися читати, писати, оперувати чотирма математичними діями, знати молитви. Попечителем Сахутинського училища продовжував бути уже згадуваний Наумчик Ю.Т. Учителювали в ті часи дяки, чиї імена та прізвища нам, на превеликий жаль, сьогодні поки що невідомі.

Згідно Постанови НарКому освіти від 15 грудня 1917 року усі церковно – приходські школи із штатами, асигнуваннями, рухомим і нерухомим майном, тобто з будинками, надвірними будівлями, з земельними ділянками, бібліотеками, приладдям, були передані у відання Міністерства народної освіти. Питання про церкви в цих установах розв’язувалося в зв’язку з декретом про відокремлення церкви від держави.

У 20-х роках на шкільній території було побудоване ще одне приміщення (продане і демонтоване в 2017 році). З 1936 року школа була реорганізована у семирічну. Директором тоді була Скоробагата Олександра Федорівна, котра працювала на цій посаді до 1938 року. В останні передвоєнні роки школою керували Савенко Остафій Остафійович та Бачкур Анастасія Михайлівна

У 1941 році школа була закрита. В період окупації села фашистськими загарбниками з 1942 року у школі були тільки молодші класи. Учнів навчали усього лиш української і німецької мов та початкових основ математики. На протязі всієї окупації в головному приміщенні школи знаходилась поліційна дільниця, а школярів навчали у приміщенні № 2.

За роки війни шкільними директорами були: довоєнний викладач у старших класах Шум (відоме тільки одне прізвище), Цибулько Тетяна Демидівна, Шматок Іван Дем'янович, Терещенко Галина Володимирівна. Деякі працівники школи та учні були зв'язані з партизанами.

21 вересня 1943 року Сахутівка була звільнена від окупантів.

У 1944 - 1945 важкі повоєнні роки було комплектувано 2 класи (1-й та 2-й), в яких у дві зміни навчалось 52 учні. У цей нелегкий для всієї країни час директором школи був Зіненко Пантелій Іванович, котрий пропрацював на цій посаді 8 років.

50-60-ті роки запам'ятались створенням при школі жовтенятських груп, піонерської організації імені Олександра Матросова та комсомольської, котра носила ім'я Олега Кошового. Введені штатні посади піонервожатих.

З 1953 по 1963 роки керував школою уроженець села Хриповки Городнянського району Федосов Борис Пилипович. Згуртувавши колектив уже на той час 8-річної (з 1960 року) загально-освітньої трудової політехнічної школи, добився дозволу на проект і побудову нового просторого цегляного приміщення № 3, багато чого було зроблено для поліпшення матеріально-технічної бази закладу тощо.

У зв'язку з розформуванням в 1961 році Корюківського району Сахутівська школа була 7 років (до 1967 року) підпорядкована Менському РВНО.

Три роки опісля пробув директором школи Цивінський Олексій Антонович і стільки ж часу - Пархоменко Петро Платонович.

14 років підряд (1969-1983р.р.) очолював шкільний колектив Верещако Віталій Георгійович - строгий але справедливий керівник, щира, скромна і доброзичлива людина, прекрасний сім'янин, Вчитель, ветеран війни та праці, самодіяльний художник і скульптор, поет, композитор, музикант, муляр - пічник, майстер по дереву тощо. З його ініциативи та безпосередньої участі у 1976 році з демонтованого старого сільського клубу виростає на шкільному подвір'ї нова четверта будівля.

Найдовше, два терміни (1983 - 1997р.р. та 1999 - 2009 р.р.), пропрацювала директором школи Балюта (Дегтяр) Валентина Іванівна. Саме при ній педколектив став більш міцним, дружнім, кваліфікованим, одним з найкращих у районі.

З 1997 по 1999 рік директорувала в школі Вишняк Валентина Іванівна.

12 серпня 2007 року Сахутівська 9-річка відсв'яткувала свій 100-літній Ювілей. Тоді у школі навчалося 43 учні, педагогічний колектив складався з 10 вчителів (четверо - колишні її вихованці). І вже у ті часи йшли розмови про її можливе закриття.

У 2009 році школу очолив молодий педагог Охріменко Володимир Михайлович, який залишиться в історії Сахутівської сільської школи як її останній директор. На превеликий жаль з 1-го вересня 2013 року з цілої низки суб'єктивних і об'єктивних причин Сахутівська школа припинила свою діяльність, проіснувавши 106 років.

Коментарi