Кугуки
Село розташоване за 8 км від районного центру та за 3 км від центру старостинського округу.
Спочатку це був хутір, який виник у лісі. Назва походить від прізвища першопоселення – козака, вихідця з села Домашлин. У статистичних звітах хутір згадується у 1892 р. Тут було всього 3 двори (8 чоловіків і 10 жінок).
Житель хутора Литвин Іван під час І Світової війни був нагороджений Георгіївським хрестом і медаллю.
До революції 1917 р. на 26 хутірських дворів припадало 164 десятини землі, в т. ч. 41 десятина лісу. У 1920 р. малоземельні та безземельні селяни дещо збільшили свої угіддя за рахунок заможного односельця. Вони отримували ділянки розміром від 0,06 до 0, 25 десятини на родину. Питною водою хуторяни забезпечувалися з п’ятьох колодязів. Також на хуторі було 2 ставки. Громада 8 місяців на рік утримувала пастуха, роботу якого оплачували натурою. Розподілом землі займався комнезам. На 1922 р. складався з 11 дворів (124 чол.).
У рядах Червоної армії воювали Кугук Ларіон Микитович, Кузьменко Кузьма Гаврилович, Кугук Федір, Кугук Свирид, Кугук Олександр Трохимович.
Хутір увійшов до Олексіївської сільської ради Корюківського району. Тут у 1924 р. проживало 163 осіб у 35 дворах.
Під час колективізації було створено колгосп «Зелений гай» (голова Мартинович Ульян Прокопович). До господарства увійшло 10 дворів.
У вересні 1941 р. через хутір проходили німці. Потім була створена поліція. В одній з хат, за свідченням Колмик Т. Г., містився угорський шпиталь. Його обстрілювали партизани. На фронті загинуло 14 односельців. Двоє жителів були удостоєні бойових нагород. Найбільше відзначився Василь Кугук. У Кугуках на кладовищі поховані родина корюківського лікаря Г. Безродного, яка була знищена 1 березня 1943 р. та молодий солдат, уродженець с. Полісся Сосницького району, вбитий у вересні 1943 р.
На 1963 р. у 47 дворах проживало 138 жителів, з них більшу половину складали колгоспники. Вони працювали у І-й бригаді колгоспу ім. Калініна. За бригадою було закріплено 1526 га земель. Працював колгоспний клуб з пересувною бібліотекою. У користуванні населення було 2 мотоцикли, 30 велосипедів.
На початку ХХІ ст. закрито магазин. У 2001 р. село мало 45, у 2009 – 31, у 2015 р. – 23 особи зареєстрованого населення. У 2019 р. зареєстровано 46, фактично проживає 33 особи.
Науменко Андрій Миколайович – науковий співробітник Корюківського історичного музею. 29.01.2020р.
Кiлькiсть переглядiв: 31

Коментарi