З жовтня 1917 по січень 1919 року в наших місцевостях діяла влада Центральної ради Української Народної Республіки, Директорії, німецько-австрійських військ; кінець-кінцем встановлюється більшовицька влада. До осені 1919 року по річці Десна проходив фронт боротьби з військами генерала Денікіна. Деякий час по тому у цих районах діяли окремі банди. У 1919 році деякі жителі сіл і хуторів Олександрівської волості влилися в ряди Богунського полку Миколи Щорса.

Сахутинська сільська Рада з навколишніх хуторів, можливо, була утворена після установлення радянської влади десь у кінці 1917 – початку 1918 років, але практично вона почала функціонувати лише в кінці 1919 року, коли Чернігівська губернія повністю ввійшла до складу УСРР. Їй були офіційно підпорядковані великі Сахутині та Наумчикові хутори, хутір Самсонівка, хутір Костючки з прилеглим до нього хутором Рожки, а також зо три-чотири десятки маленьких хуторців і окремих садиб-дворів з городами, розкиданих серед бездоріжжя болотисто-лісової місцевості між селами Киселівка, Олександрівка, Верхолісся, Тютюнниця та Домашлин. В 1920 році громада Сахутинського хутора мала десь близько 166 десятин землі: під садибами - 16, орної ріллі - 114,5, сінокосу - 35; ця громада утримувала голів сільради та комнезаму, секретаря і рахівника. Всі вони обирались на 3 місяці. Громада Наумчикового хутора також утримувала секретаря і сторожа та мала в користуванні 560 лесятин землі. Зі спогадів очевидців достовірно відомо, що в 1922 році головою Сахутинської сільської Ради був обраний Сахута Каленик Платонович. Деякий час на виборній посаді секретаря довоєнної Ради працював Середа Аврам Семенович, а останнім головою перед війною був Бордаков Степан Силович.

Десь у ці ж часи створюється комітет незаможних селян. Сільська Рада разом з комнезамом розподіляли між селянами конфісковані землі, організовували людей на боротьбу з рештками банд і куркулями, які перешкоджали проведенню продрозкладки, нападали на обози з хлібом. З надписів на кладовищенських обелісках відомо, що 1 серпня 1920 року перший голова комнезаму Верещако Олександр Олексійович загинув від рук куркульської банди, а в 1921(?) році бандитами розстріляний Наумчик Олексій Єпіфанович.

В 1923 році Сосницький повіт, а з ним і Олександрівська волость розформовуються, а при Сновській окрузі створюється Корюківський район, куди входить і Сахутинська сільська Рада (хутори Сахутине і Наумчики – 173 господарства / 866 жителів та хутір Самсонівка – відповідно 38 / 378). В цьому ж «Списку населених пунктів Чернігівської губернії», 1924 року видання, до Корюківського району відноситься також сусідні сільські Ради с. Киселівки (669 / 3202); с/Р с. Домашлина (413 / 1982) з хутором Лукавець (62 / 314); с/Р с. Тютюнниці (134 / 661) з хуторами Костючки та Рожки (102 / 435); с/Р. деревні Верхолісся (303 / 1603); с/Р містечка Олександрівка (478 / 2075). Сам же районний центр представлений с/Р селища Корюківка (772 / 5939) з Держцукрозаводом (343 / 1343) та хутором Хворости (78 /425). У цьому ж році село Корюківка отримує статус селища міського типу (містом стає аж у 1958-му).

З червня місяця 1925 року Сновська округа повністю скасовується, а Корюківський район підпорядковується Конотопській окрузі. На тогочасній схематичній мапі /Files/images/mapistor/КонотопОкруг.jpgз кордонами районів та сільських Рад чітко визначено населені пункти з сільрадами, в тому числі і «х.х.Сахутины и Наумчики». Поки що і с/Р села Киселівки разом з прилеглою комуною «Красный Октябрь» залишаються на Корюківщині.

У вересні 1930 року всі округи розформовані. Вводиться двоступенева система управління. Корюківський район стає самостійною одиницею райцентрів I-ї категорії у складі УСРР.

Кiлькiсть переглядiв: 117

Коментарi