Зіненко П.І. та 110-ліття школи

2017-03-17

Верхоправ Зіненко П.І.

Зіненко П.І. та 110-річчя школи

Автопортрет Якось восени минулого року, з’їхавшись до села, розговорились в «кулуарах» з друзями про фотографію і сахутівських фотографів минулого століття. Згадали земляка-«бакинця» дідуся Кузьменка Юхима Яковича з його довоєнними і не тільки сільськими світлинами, мого батька Середу Федосія Аврамовича, директора школи Федосова Бориса Пилиповича (працював у 1953-1963 р.р.) , двох Наумчиків – Володимира Васильовича (Клашиного) та Петра Андріяновича. По раніше публікованих у пресі численних фото-світлинах та репортажах усі добре пам’ятають сахутівця, а сьогодні – корюківчанина, Костючка Олександра Семеновича (нині член Національної Спілки фотохудожників України), в далеких 1963-64-х роках одного з активних учасників організованого і недовго керованого мною шкільного фотогуртка. І тут хтось з односельчан згадав бувшого повоєнного директора школи, нині покійного Пантелія Івановича Зіненка (працював директором школи у 1945-1953 та 1963-1964 роках), що він десь у середині 60-х також знімав «для історії» своїх односельців за колгоспною працею і дома, але ніхто ніколи не бачив його віддрукованих світлин. Тож і говорили люди, що «для економії та фарсу» клацає він фотоапаратом без зарядженої фотоплівки…

Новий колгоспний "Москвич" Останнім часом, готуючи матеріали для сайту «Сахутівська школа та сахутівчани» (http://sahutivka-zosh.edukit.cn.ua), спілкуючись з земляками-сахутівцями у соціальних мережах (в основному це «ФейсБук», «Однокласники» та «В контакті»), виникла потреба звернутись до свого досить солідного архіву, в якому зберігаються не тільки світлини та слайди, але й негативи давно минулих років. Перебираючи та переводячи в цифрову форму зображення зі скляних і плівкових фотопластинок 9 х 12 см., котрі були зняті ще «ФотоКором» та оброблені дідусем Юхимом, моїм батьком та мною до 1962 року включно, а також свої перші роликові фотоплівки 24 х 36 мм починаючи з 1963 року, наштовхнувся на декілька не підписаних і не пронумерованих рулончиків. І полинули думки у ті далекі роки минулого століття…

На збиранні льону Коли, хто, де та при яких обставинах віддав мені ці плівки для обробки, коли та де я їх проявляв, чого потім не надрукував з них світлини чи не віддав хазяїну – усе це геть давно і мабуть уже безповоротно вилетіло з моєї пам’яті. Знав, що це не мої негативи; разів зо два їх переглядаючи в уяві бачив не зовсім якісні позитивні зображення і приблизно догадувався, хто і де їх у Сахутівці міг зняти. Так і пролежали вони у мене більше 50-ти років.

Сільські помічниці з мамою Отож, почавши займатись "оцифровкою" знятих мною з самого початку 60-х років минулого століття різноформатних чорно-білих фотоплівок, котрих у мене зібралась не одна сотня, спрацював ефект професійної цікавості – от і вирішив я насамперед більш детально подивитися на творіння Пантелія Івановича, котрих до цього часу ніхто ще не бачив. Колись друкувалися тільки ті світлини, котрі були нормально сфотографовані, проявлені та були актуальними на той час. Дуже багато чого тоді не попадало на фотопапір, тим більше не з власних негативів. А тепер за допомогою цифрового сканування та комп'ютерного обладнання і програмного забезпечення можна відтворити багато чого у ті часи неякісного та неможливого.

Короткий перепочинок Почалась клопітка робота по створенню саморобної репродукційної установки (високоякісні сканери для копіювання негативів і слайдів у цифровому виді на комп’ютер занадто дорого коштують навіть для працюючого пенсіонера), очищенню фотоплівок від півсторічного «бруду» та їх вирівнювання, підбору і установки необхідного програмного забезпечення тощо. Тільки після цього з’явились на моніторі перші негативні зображення кадрів, котрі записувались у відповідні файли комп’ютерної пам’яті, перетворювались програмно у позитивне зображення, трішечки коригувались і знову записувались. Потім кожен файл-кадр попадав до професійного графічного редактора, в котрому за допомогою ретельної ретуші видалялися, по можливості, майже усі похибки колишнього фотографування та проявлення, фізичні дефекти багаторічного зберігання тощо.

Політінформація Поки що з трьох опрацьованих рулончиків Пантелія Івановича набралось десь з півсотні чорно-білих фото-файлів, якість яких дозволяє розмістити їх як на шкільному сайті (розділ «Світлини минулих років / Світлини Зіненка П.І.»), так і в деяких соціальних мережах. На відреставрованих знімках максимально збережене їх авторське кадрування та перспектива, практично видалялись тільки фізичні вади (сліди пилу, плями, потертості, подряпини тощо). Судячи з відображених на них людях, техніки та навколишнього середовища можна констатувати, що це десь 1963-1965 роки. Місця зйомок приблизно знайомі, але конкретні дати, імена та прізвища багатьох із фотографованих людей просто не знаю, чи не пам'ятаю. Достовірно відомо, що в ті часи дехто з односельців, в тому числі і Зіненко П.І., збирали матеріали для створення історії нашого досить молодого села, та мабуть усі такі зібрання канули у небуття. Дещо у свій час було виставлено і демонструвалось у шкільному музеї, але з закриттям у 2013 році нашої школи музей з абсолютною більшістю експонатів залишився тільки в пам’яті односельчан.

Колгоспниці з школярами Цього року виповнюється 110 років нашій рідній школі. Згадується її 100-ліття у 2007-мому, святкові заходи, швидкоплинні зустрічі однокласників і друзів, веселі зграйки з різно-класних дітлахів, посивілі наші дідусі, бабусі і батьки, тодішні заслужені вчителі та молоді педагоги… Як і раніше, приїхавши до села, знаходиш стежки, що ведуть до школи. Некошене просторе шкільне подвір’я, пусті шкільні будівлі з замками на дверях, занедбаний сад і забута криниця, відпочиваючі спортивні споруди та сумуючі без дитячого сміху дерева. Лише по великих релігійних святах у самому старому будинку «приходящий» священнослужитель відправляє Службу Божу для десятка стареньких сільських бабусь та декількох школярів, котрі ще не відвикли від шкільного порога.

СкирдуванняБуло б непогано зустрітись та поздоровити дорогу нашим серцям школу з черговими роковинами десь в кінці серпня – на початку вересня цього року. Але беруть сумніви, що при цілому ряді нинішніх об’єктивних та суб’єктивних обставин якісь широкомасштабні заходи святкування можливо організувати. Тож маємо велику надію на допомогу земляків-сахутівчан різних поколінь, їхніх дітей, онуків та правнуків, що живуть у рідному та сусідніх селах і містах, по усій Україні, у близькому та далекому зарубіжжі. Знаходьте старі та робіть нові світлини, кіно-відео матеріали, звукозаписи, ноти; пишіть дописи, вірші, пісні, статті, спогади та все-все про школу і село; пересилайте їх на сайт "Сахутівська школа та сахутівчани" (http://sahutivka-zosh.edukit.cn.ua) , розміщуйте в періодичній пресі та на сторінках соціальних мереж типу "ФейсБук", "Однокласники", "В контакті" тощо. Постійно знайомтеся з такими матеріалами, додавайте до них свої коментарі, впізнавайте людей, місця і дати дійств. Це буде спільним вкладом багатьох поколінь у створення історії рідної Сахутівки і сахутівчан, та найкращим дарунком 110-річній незабутій усіма нами школі.