Зустріч з рідною школою-2017

2017-09-10

Цьогорічна відпустка в Сахутівці була короткою, але досить насиченою подіями та зустрічами. Намилувалися неповторними сільськими краєвидами, побували в гостях у друзів-корюківчан, відвідали спортивно-розважальний комплекс «Бреч». Відзначили дні народження сестри та старшого племінника. На кладовищі трішки прибрали могили батьків та близьких родичів. Майже всі ці дні нас дивував і не давав розслабитись початок та апогей такої давно вже небаченої в наших краях «грибної лихоманки». За невідкладними домашніми справами та активним відпочинком десяток уже досить коротких осінніх днів пролетів блискавично швидко, залишивши після себе зустрічі з рідними і земляками, веселі та сумні спогади про минуле, неповторні враження і сотні знятих кадрів фото-відео…

Лише у неділю 10 вересня, за день до від’їзду, відклавши всі незакінчені та нагальні справи, зібрався і пішов на поклон до школи-ювілярші. Про 110-ліття школи при зустрічах приходилося майже усім нагадувати. Десять літ після святкування сторіччя учбового закладу та чотири роки від його закриття стерли в пам’яті сьогоднішніх жителів села і учнів тепер уже інших шкіл згадку про цю історичну дату. На превеликий жаль, наші постійні публікації про цю визначну сільську подію на сайті «Сахутівська школа та сахутівчани» ( http://sahutivka-zosh.edukit.cn.ua ) та в цілому ряді суспільних мереж знайшли неабияку зацікавленість т і л ь к и у земляків-сахутівців різних поколінь в інших регіонах України, близькому і далекому зарубіжжі

По дорозі до школи завітав до сусідньої зі шкільним подвір’ям привітної садиби подружжя Берек – Павла Антоновича та Галини Анатоліївни (дівоче прізвище – Бабич). Вони пенсіонери, займаються досить солідним домашнім господарством, виховують трьох доньок. Крім того, усі разом допомагають церкві, котра знаходиться сьогодні у самій найстаршій 110-літній шкільній будівлі. Галина Анатоліївна (бувша випускниця та викладач Сахутівської школи) також безкорисливо збирає і надає матеріали для нашого сайту, мріє написати та видати історію нашого села.

Після двохгодинної бесіди, спогадів, розгляду старих світлин та інших історичних матеріалів, Галина Анатоліївна люб’язно згодилась разом піти до шкільного двору та відкрити приміщення церкви, всередині якої я ще ні разу не бував. Проходячи навпростець давно вже висохлі долину та копанку Небесного, згадали про це сімейство та про ще одного шкільного сусіда, мабуть першого голову сільської Ради 20-х років минулого століття, а потім першого голову колгоспу (можливо - комуни) Сахуту Каленика Платоновича.

Це початок. Більш детально читайте на сторінці "110-річчя Сахутівської школи" / "Моя зустріч зі школою"