Зустріч з дочкою Адамчика Г.Є.

2018-09-23

У неділю раненько знову поїздка, на цей раз до Чернігова. В п'ятницю по телефону домовився про зустріч з Шабаc (Адамчик) Валентиною Григорівною, дочкою вже відомого нам нашого земляка-сахутівчанина Григорія Єрмолайовича Адамчика.

Маршрутка, метро від «Святошино» до «Лісової» і знову маршрутка. З дому і до обласної «столиці» десь годин зо три швидкої невтомлюючої дороги. Міським автобусом швиденько на Нову Подусівку, а там прийшлося, не зважаючи на раніше віддруковану схему-мапу, з півгодини поблукати по приватному сектору, шукаючи потрібну вулицю та будинок.

А ось і потрібний номер. Сучасний невеликий охайний будиночок, десяток метрів городу-квітника, незамкнена хвіртка та дві собачки незлобливо погавкують у маленькому дворику, сповіщаючи господарів про прихід незнайомої людини. Двері до оселі теж не замкнені, тож стукаю та заходжу…

Зустрічає сама хазяйка у супроводі двох онучат - старшенького першокласника Богданчика та маленької Міланочки. Знайомимося ближче та сідаємо за стіл на кухні, де вже розкладені різні матеріали минулих років. Переглядаємо світлини, розглядаємо цікаві документи та пожовтілі від часу місцеві газети, довідки про нагороди та заохочення батьків Валентини Григорівни тощо. Розповідь про дідів-прадідів, довоєнне і післявоєнне життя в Понорниці та Авдіївці, згадки про героїчні фронтові подвиги батька та поневіряння матері у фашистській неволі, щасливі і смутні періоди останніх десятиріч межуються то усміхненим обличчям і щасливими іскорками в її очах, то глибоким сумом і нестерпно-набігаючою сльозою.

Прошу вибачення за те, що змусив, хоч в згадках, повернутись і пережити минулі радощі та печалі. Переношу свої світлини недавніх відвідин Авдіївки і Сосниці на люб’язно запропонований донькою Аліною ноутбук, заходжу та показую на сайті «Сахутівська школа і сахутівчани» публікації, в тому числі і про Адамчика Г.Є.. Поки господарки з дітками сидять за комп’ютером, перезнімаю для себе більшість переглянутих раніше світлин, газет та інших документів. Маємо надію, що зібрані матеріали про життя і діяльність покійного Григорія Єрмолайовича згодяться при відзначенні 1 січня 2019 року його 100-ліття.

Не зміг відмовитись і від запропонованого обіду. Знову згадали і пом’янули померлих; побажали міцного здоров’я, щастя, сімейного добробуту та Божої благодаті живим. Ще раз вибачився за турботи, причинені моїм приїздом, подякував за теплий прийом, на цьому й розпрощалися. Валентина Григорівна провела мене за ворота, а дорога назад була вже знайомою. Десь о восьмій годині вечора повернувся додому.

Готуючи цю публікацію, знаходжу в Інеті дуже цікаву світлину. Це Валентина Григорівна зі своїми дітьми, онуками і правуками (не всі тут присутні) святкують 1-річний ЮВІЛЕЙ маленької Міланочки. Як би було прємно і справедливо, щоб керманичі та бізнесмени села і району запросили усіх нащадків Адамчикового роду до Авдіївського будинку культури імені Адамчика Г.Є. на урочистості, присвячені 100-літньому ЮВІЛЕЮ Григорія Єрмолайовича; усі разом відкрили меморіальну дошку на будинку сільської ради чи школи; доповнили його мармуровим портретом Алею визначних людей Сосниччини у райцентрі або ж райрадою прийняли рішення про присвоєння йому звання "Почесний громадянин Сосниччини" (посмертно).