100-ліття Адамчика Григорія Єрмолайовича

2019-01-01

/Files/images/adamchik/З дідусем та братами1974.jpg

/Files/images/adamchik/avdvka/АГЄ1977.jpgСьогодні, в перший Новорічний день 2019-го, нашому покійному знаменитому землякові-сахутівцю Адамчику Григорію Єрмолайовичу виповнилось би 100 років. Тільки невелика частка його життя після народження: дитинство, шкільні та юнацькі роки належать нашій Сахутівці. Другою його малою Батьківщиною, після закінчення Сосницької сільськогосподарської школи-технікуму, з 1939 року стало село Авдіївка, тоді ще Понорницького району. Тут він почав свій трудовий шлях агрономом МТС, пов’язав навіки своє життя з дружиною Пронею-Єфросиною Катренко; звідси був призваний на строкову службу. Сюди ж і повернувся в 1946 році, після закінчення війни, бойовий гвардії капітан – орденоносець.

Пройшов з 1941 року зв’язківцем-артилеристом через вісім фронтів Великої Вітчизняної, звільняв від фашистської чуми рідну територію, а також Румунію, Чехословаччину, Угорщину, Австрію та Німеччину. Доля і материне благословення оберігали його кожного дня – за всі чотири грізні фронтові роки не мав жодного поранення, хоча брав участь майже у всіх «гарячих точках», в підрозділах прориву на самих передових фронтових рубежах. Нагороджений орденом «Червоної Зірки», двома орденами «Вітчизняної війни ІІ-го ступеня», медалями та численними подяками командування; четвертий бойовий орден «Вітчизняної війни І-го ступеня»,- отримає уже в мирні часи.

З вересня 1946 року на керівних посадах у Понорницькому районі. Закінчує річні курси підвищення кваліфікації при Київському сільськогосподарському інституті. З жовтня 1953-го рік працює 3-м секретарем райкому партії, а потім 5 років на посаді голови Понорницького райвиконкому. Усі ці роки він являється куратором зони Авдіївської МТС. Тож неспроста в жовтні 1959 року його одноголосно вибирають головою Авдіївського колгоспу «Прогрес».

Не зважаючи на неймовірну зайнятість на протязі 1961-1967 років, без відриву від колгоспного виробництва і громадських справ, навчається в сільськогосподарській академії, отримавши після навчання фах уже вченого-агронома. Досягнення авдіївців, в тому числі і Адамчика Г.Є., широко висвітлюються в періодичній пресі, енциклопедичних виданнях тих часів. В 1961 році Григорій Єрмолайович представляє Чернігівщину в роботі XXII партійного з’їзду. Постійно виконує численні депутатські та партійні обов’язки на різних рівнях влади.

За високі досягнення в професійній діяльності та громадську роботу, уже на трудовому фронті , разом з багатьма авдіївцями, отримує орден Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, два ордени «Знак Пошани», медалі, подяки тощо.

На 66-му році життя, в самому кінці 1985-го, «за власним бажанням» покинув успішне головування в колгоспі та пішов на заслужену давним-давно пенсію. Невгамовний Григорій Єрмолайович продовжує зустрічатись з колгоспниками, постійно навідується до колгоспних виробничих підрозділів, контори і сільської Ради, школи та сільських медичних закладів; відвідує дорогі серцю краєзнавчий музей, бібліотеку та будинок культури. І, звичайно ж, не мовчить, коли колгосп-мільйонер штучно доводять до банкрутства, а потім за безцінь «прифатизують» нажите десятиліттями тяжкої людської праці суспільне майно.

2 квітня 1997 року перестало битися серце відважного воїна, чесного і відданого селянській справі працівника-хлібороба, справедливого керівника, відомого політичного діяча, коханого чоловіка, батька та дідуся. З «Адамчикової хати» до недалекого кладовища проводили його в останню дорогу сотні авдіївчан. І лише невеликий некролог від «групи товаришів» у районній газеті. Та ще через 15 років після смерті була опублікована в «районці» маленька статейка-реквієм. Ще при житті ветерана було зроблено все можливе, щоб про видатного господарника не згадували в пресі, не віншували його бойових і трудових подвигів (хоча цієї помпезності і сам Григорій Єрмолайович при житті не схвалював і не любив). То ж і не дивно, що за останні три десятки років «забули» де і коли він народився, що зробив, коли помер тощо.

Пошуки в Інтернеті, поїздки до Авдіївки, Сосниці та Чернігова, зустрічі з поважного віку сахутівцями сприяли підготовці та публікації на нашому сайті декількох варіантів біографічних матеріалів із «забутого» життя і діяльності нашого видатного земляка, з якими на сьогоднішній день ознайомлено багато прихильників сайту, численні представники нащадків з «Адамчикового роду» та зовсім сторонні люди, котрі не байдужі до історії нашого Сіверського краю, до знаменитостей і зовсім невідомих трудівників минулої епохи. Було домовлено про деякі заходи щодо вшанування 100-ліття пам’яті в цей знаменний день та на протязі всього 2019 року.

Щира подяка тим, хто без вагань відгукнувся та допомагає нам. Це працівник Сосницької Держадміністрації Малиш Михайло Іванович, Заслужений журналіст України Шматок (Назарова) Зоя Степанівна з Корюківки, журналістка з Чернігова Галета Лариса Павлівна, представник Корюківського відділку Чернігівського земляцтва в м. Києві Крекотень Сергій Якович, дочка покійного ювіляра Валентина Григорівна з п’ятьма онуками та численними його правуками і прапраправнуками, Наумчик Петро Андріянович та Берека Галина Анатоліївна з Сахутівки тощо.

То ж вітаємо ще раз усіх з сьогоднішньою визначною датою – 100-літтям з дня народження Адамчика Григорія Єрмолайовича! Царствія йому небесного та в і ч н о ї пам’яті!

Обіцяємо про все, що буде відбуватися на протязі цього року з нагоди цієї ювілейної дати, коментувати в новинах та на сторінках нашого сайту, а також в інших доступних заходах інформації.

Кiлькiсть переглядiв: 268

Коментарi